Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №37 "Ластівка" комбінованого типу м. Кропивницький

 





Коли дитині нічого не цікаво

 

 

 

 

       Серед багатьох проблем сучасного дитинства батьки та вихователі часто стикаються з відсутністю в дітей інтересу до будь – чого: пізнання, діяльності, інших людей, світу. Часом виконуючи певні дії, діти не відчувають до них інтересу, бажання вникнути, довідатися, зрозуміти. Що ж відбувається з нашими дітьми, чому зникає інтерес, чому гаснуть очі й виникає протиприродна апатія, байдужість і втома, вичерпується натхнення? У чому причини душевного спустошення?

 

     Нудьга – (за словником Володимира Даля) визначається як тяжке відчуття від млявого, бездіяльного стану душі, томління.

     Отже, нудьга або відсутністьінтересу – певний стан душі. Якщо діти відчувають нудьгу, в них відсутній інтерес – це сигнал неблагополуччя душевного стану, сигнал того, що особистість розвивається не в тому напрямку. Нудьга – протиприродний дитячому віку стан.

     У психології такий стан називається низьким рівнем розвитку пізнавального інтересу. Пізнавальний інтерес входить у структуру особистості: від того, як і в якому напрямку розвивається особистість, від її спрямованості залежить розвиток пізнавального процесу.

     Сприятливий вік для розвитку інтересу до пізнання – це вік чомучок. Дошкільник – істота допитлива, жива й активна. І часом нескінченні „Чому?” не можна ігнорувати.

     Що ж відбувається з нашими дітьми, чому зникає інтерес, чому гаснуть очі й виникає протиприродна віку апатія, байдужість і втома, висихає натхнення? У чому причини душевної спустошеності?

     Ці причини можна осмислювати по різному. Визначають кілька варіантів.

     Варіант перший. Його відлуння можна знайти в казках у вигляді образів розпещених і стомлених нудьгою старших дочок та синів, цариць і принцес. Здогадатися про причину нудьги в цьому випадку неважко. Це – достаток (коли в дитини є все). Від достатку іграшок, речей, розваг до достатку уваги з боку батьків і родичів. Достаток, який вважають ознакою позитивною, пов”язаною з виконанням батьківського обов”язку та виявом любові до дітей, може викликати нудьгу, зневагу до речей і людей, знижує пізнавальний інтерес.

Іноді достатком підмінюють любов. Як свідчить досвід не завжди достаток є джерелом щастя і радості дітей, часто навпаки.

      У дошкільників, наприклад, розумний брак може стати джерелом розвитку спритності, кмітливості, уяви. У сюжетно – рольовій грі іграшки замінюють так званими заступниками. Наприклад, паличка може стати ножиком, кубик – столом або будинком, камінчик – машиною, а старий пеньок – літаком. Заваліть дитину іграшками – і в неї не буде потреби придумувати, шукати.

     Одна мама дитини – дошкільника розповідала про те, як грається з дітьми її син. Діти приходять до них в гості, вивалюють численні іграшки, розглядають їх... і все. На цьому гра, так і не почавшись, закінчується. Чому? Мама дивується: чому діти не граються? Тому що на гру не залишається ні сили, ні бажання. Серед численних іграшок можна потрапити в ступор вибору: із чим і як гратися?

     Тому краще, щоб трохи не вистачало, ніж було надто багато.

      Варіант другий. Якщо в родині домінують вузько утилітарні інтереси, де немає місця інтересу до світу, до інших, до самого себе, але є меркентальний інтерес до світу в аспекті: „А що мені це дасть?” або „Яку вигоду я можу з цього одержати?”, то в такій родині пізнавальний інтерес підмінюється звичайною цікавістю, адже будь – яка  примітивізація опускає людину на нижчий рівень пізнання, аж до згасання пізнавального інтересу, що викликає нудьгу, апатію й паралізує активність.

     Варіант третій. Один із найсумніших варіантів, коли відсутність інтересу в дітей викликана відсутністю інтересу й любові до них з боку дорослих, навіть якщо в дітей є іграшки, комп”ютер і всілякі матеріальні блага. Явище, коли потреба в любові батьків не задоволена, називається госпіталізмом. Цей феномен був відкритий ученими після Другої світової війни. Багато дітей у післявоєнний час залишилися без батьків. В одному з дитячих будинків стали помирати діти. Пошук злощасної інфекції не увінчався успіхом – діти були мляві, не цікавилися навколишнім світом, вони марніли і помирали. В одній із палат працювала жаліслива няня. Вона жаліла крихіток: брала їх на руки, розмовляла з ними, пестила. Через якийсь час діти в цій палаті, на відміну від інших, почали оживати. Учені звернули на цей факт увагу і дійшли висновку, що смертність дітей була обумовлена депревацією потреби в любові. Іншими словами, потреба в емоційно позитивному і теплому ставленні з боку дорослих не була задоволена, що спричинило смерть дітей.

     У сучасних дослідженнях описано госпіталізм серед дітей старшого віку,                                                                                                                                 

і хоча в цьому випадку до смерті не доходить, однак те, що впадає в око дослідникам, - це відсутність ініціативи, інтересу до світу, до себе та інших людей, апатія.

      Таку картину можна спостерігати в дітей різного віку, якщо потреба в любові з боку дорослих не задоволена. Як правило, діти компенсують цей недолік комп”ютерними іграми, що призводить до залежності, порушення спілкування та інших відхилень у розвитку.

     Що ж потрібно робити, щоб у дітей не був загублений інтерес? Які ліки від нудьги і втрати інтересу до життя?

     Усе те, що виховує особистість, одухотворює та збагачує її, робить чистішою й сильнішою.

     Якщо дитина чинить щось хороше (відповідне її віку й можливостям), то навряд чи їй буде нудно. Такі справи приносять радість і задоволення, благотворно впливають на особистість, є джерелом бажань, настроїв і станів. Це найважливіший аспект. Але для такої діяльності повинні бути створені певні умови. Які ж саме?

     Одна з таких умов – створення творчої атмосфери, що пробуджує думку, одухотворює, розкриває особистість із усіма її обдаруваннями, створює радість – робить людину творцем. Де це можливо? Скрізь. І в будь – якому виді діяльності. Така атмосфера може виникнути, коли діти граються, коли дорослий створює її цілеспрямовано, або сама людина творча (щоб він не робив). Творча атмосфера розкриває потенціал особистості, створює умови для діалогу, звільняє від стереотипності й рутини, задає певний вектор розвитку.

     Достаток, примітивізація життя, госпіталізм, порушення спілкування, комп”ютеризація, перевантаження інформацією та враженнями, може й інші, не названі ще фактори, які притлумлюють інтерес, - єдині у своїй основі. Усі вони обходять стороною особистість, не дають розвинутися вищому началу в людині – осередку бажань, устремлінь, творчої активності й натхнення.