Кіровоград. Дитячий садок № 37 "Ластівка"

 





Календари на любой год - Календарь.Юрец.Ру

прочитайте дітям

 

КАЗКИ ПРО ПРИРОДУ

 

Чому ведмеді ніколи не роблять запасів на зиму

 

Жив-був ведмежатко Топтижка. Він дуже любив їсти малину, мед і різні корінці. Одного разу зранку Топтижка вийшов зі свого барлогу на ранкову прогулянку. Ведмежа гуляло лісом і розглядало дерева. Усе листя на них чомусь за одну ніч пожовкло, почервоніло, стало жовтогарячим… Раптом на гілці дерева він побачив білочку, яка несла горішки до себе в дупло.

-       Що ти робиш? – запитав у неї Топтижка.

-       Готуюся до зими, - відповіла йому білочка.

-       А як ти готуєшся? – запитало цікаве ведмежа.

-       Запасаюся горішками, грибами, жолудями, - сказала білочка й стрибнула до себе в дупло.

Ведмежа теж вирішило наслідувати білочку й почало зносити до себе в барліг малину, мед і корінці. Цілий день Топтижка працював і тільки надвечір зміг лягти відпочити в барлогу. Йому захотілося їсти, і він з’їв усе, що приніс. Наступного дня історія повторилася знову. За тиждень Топтижці так і не вдалося запасти нічого на зиму. Він щовечора з’їдав усе, що зібрав за день.

Зрештою ведмежаті все це набридло, і він вирішив більше не робити запасів.

Час минав. Надворі щодня ставало дедалі холодніше. Топтижці було складно знаходити собі їжу. Ведмежа не знало, як далі бути. І вирішив Топтижка звернутися за порадою до їжачка, який жив поруч.

-       А ти лягай спати й спи собі зиму, як це роблю я, - відповів їжачок, - а на весні для тебе знову буде багато їжі.

-       Спасибі  тобі, їжачку, за пораду, - сказав Топтижка і пішов до себе в барліг. «Тепер у мене все буде добре», - подумав Топтижка, засинаючи у своєму теплому барлозу до весни.

Відтоді всі ведмеді восени засинають до весни у своїх теплих барлогах.

Запитання для дітей

·      Що любив їсти ведмежа Топтижка?

·      Що відбувалося з листям на деревах у лісі?

·      Кого зустрів Топтижка, гуляючи лісом?

·      Чому ведмежаті так і не вдалося запасти їжу на зиму?

·      Яку пораду дав Топтижці Їжачок?

 

 

 

Чому пори року змінюють одна одну

 

 

 

Колись дуже давно жили чотири сестри: Зима, Весна, Літо й Осінь. Хоч і були вони рідними, але між ними часто виникала суперечка про те, хто має царювати на землі, хто з них більше подобається людям і яка пора року потрібніша. Скільки вони не сперечалися, ніяк не могли дійти згоди. Кожна сестра вважала, що вона найкраща й найважливіша.

І тоді вони вирішили звернутися за порадою до звірів і птахів.

Довго радилися звірі і птахи, і нарешті вирішили обрати літо. За ласкаве сонечко, теплі дощі й прохолодний вітерець, що дарує Літо всім лісовим жителям. Сестри Літа дуже засмутилися, дізнавшись про це.

-        Це нечесно, несправедливо, а нам що робити?! – в один голос закричали вони. І знову почалася суперечка.

Отут з гілки на землю злетіла Мудра Сова й сказала:

-        Годі сперечатися. Ви ж рідні сестрички. Ви всі рівні між собою й  маєте ділити всі нарівно. Тоді нікому з вас не буде образливо.

-        Що ти  маєш на увазі? – запитали сестри в Мудрої Сови.

-        Рік довгий – цілих дванадцять місяців. Ось і розділіть його нарівно. Кожна з вас може узяти собі по три місяці. Так буде справедливо. До того ж, кожна пора року хороша по своєму, - відповіла сова.

Звірі і птахи погодилися з нею.

Відтоді сестри ніколи не сварилися, тому що кожна з них господарює на землі тільки у свій час.

Запитання для дітей

·       Чому сперечалися рідні сестри?

·        До кого сестри звернулися за порадою?

·       Яку пору року обрали звірі й птахи?

·       Хто допоміг сестрам розв’язати суперечку?

·       Яка пора року подобається тобі?

ПОВЧАЛЬНІ  КАЗКИ

для виховання працьовитості


Чому Вовчик влітку не нудьгував?


Приїхав Вовчик на літо до бабусі й дідуся погостювати. Бабуся й дідусь онука дуже чекають. До його приїзду дідусь змайстрував у дворі гойдалку, а бабуся напекла смачних пиріжків. Вовчик бабусю й дідуся обійняв, поцілував. Поїв смачних пиріжків, розповів про своє життя й пішов надвір гуляти.

Покатався Вовчик на гойдалці й занудився.

-       Чого засумував, онучок? – запитав у Вовчика дідусь.

-       Та нудно мені, - відповів хлопчик.

-       Розумію, - похитав головою дідусь.

-       А тобі, дідуню, не нудно? – поцікавився Вовчик.

-       Адже ти цілий день сидиш удома, нікуди не ходиш.

-       Так я й не сиджу, - з посмішкою відповів дідусь.

-       Є у мене один секрет, що нудьги допомагає позбутися.

-       Дідуню, відкрий мені секрет, - попросив Вовчик.

-       Ну, добре, - погодився дідусь, - тільки ти спочатку піди з колодязя води наноси.

Наносив Вовчик води з колодязя, потім допоміг дідові дрова скласти, потім город поливав…

Так і не помітив Вовчик, як день минув.

Сіли бабуся, дідусь і Вовчик вечеряти.

-       Не що, онучку, секрет від нудьги розповідати? – з посмішкою запитав дідусь.

-       Спасибі, дідуню. Я й сам зрозумів, що кращий засіб від нудьги – це яка-небудь корисна справа.

Більше цього літа Вовчик не нудьгував.

 

 

Запитання для дітей.

·       Коли Вовчик приїхав до бабусі й дідуся погостювати?

·       Що змайстрував дідусь до приїзду онука?

·       Який секрет дідусь пообіцяв відкрити Вовчику?

·       Чому Вовчик більше ніколи не нудьгував?

 

  


Чому малята-звірята не вийшли на прогулянку?

Зібралися якось уранці малята-звірята на галявинці. Вирішили вони пограти у схованку. Спочатку водило білченя, потім зайченя, а потім і їжачкові випало водити. Непомітно промайнув час за такою цікавою грою. Настав полудень. Розбіглися малята-звірята по домівках на обід і домовилися після обіду знову зібратися на галявинці.

Білченя мама нагодувала грибним супом, зайченя – салатом з моркви, їжачка – яблучком, а лисеня  - млинцями зі сметаною.

Першим після смачного обіду прибігло на галявинку маленьке лисеня. Сіло і почало чекати своїх друзів. Чекало воно, чекало, але ніхто так і не з’явився. Тоді маленьке лисеня вирішило збігати і покликати малят-звірят. Спочатку побіг маленький лис до високого дерева, на якому жила родина білченяти.

-       Біл-че-ня, - голосно покликав він, - біл-че-ня!

-       Що? – відгукнулося білченя.

-       Виходь швидше на галявинку!

-       Не можу.

-       Чому не можеш? – ображено запитало лисеня. – Ми ж домовилися!

-       Я маю допомогти мамі помити посуд після обіду, - відповіло білченя.

-       Посуд помию і відразу ж прийду.

-       Ну, добре, - подумало лисеня, - збігаю до інших малят-звірят.

Від будинку білченят воно побігло до зайченяти, а потім і до їжачка. Але й у зайченяти, і в їжачка одержав таку ж відповідь. Зайча допомагало мамі поливати город, а їжачок підмітав підлогу в кімнаті.

-       Дивно, - подумало лисеня. – Усі допомагають мамам, а я? А моїй мамі ніхто не допоможе?

Подумало так маленьке лисеня і швидше побігло додому. Прямо з порога воно закричало:

-       Мамо, мамочко, я прийшов тобі допомогти!

Мама подивилася на свого маленького синочка й посміхнулася…

А ввечері малята-звірята знову весело гралися на галявинці.

Запитання для дітей

·       У яку гру малята-звірята гралися на галявинці?

·       Що приготували мами своїм малятам на обід?

·       Чому після обіду малята-звірята не вийшли на галявинку?

·       Чому лисеня побігло додому?

·       А як ти допомагаєш мамі?