На допомогу вихователю

Інтегровані заняття — це форма навчально-виховної роботи, яка об'єднує блоки знань з різних галузей навколо однієї теми з метою інформаційного та емоційного збагачення сприймання, мислення, почуттів дітей, що дає змогу пізнавати певне явище з різних сторін, досягати цілісності знань. Результатом системного впровадження таких занять є формування системного мислення, збудження уяви, позитивно-емоційного ставлення до процесу пізнання.

Методисти також пропонують інтегративні дні, зміст яких визначається мегатемою, що передбачає вихід за межі одного заняття для найбільш повної її реалізації. Зазвичай інтеграційні дні пов'язуються з включенням дітей у спільну з дорослими проективну діяльність, що завершується досягненням певного результату.

Інтегрований підхід у навчанні, безперечно, сприяє розширенню соціально-пізнавального досвіду дітей, інтенсивному розвитку когнітивних процесів; формуванню допитливості, активного ставлення до подій і явищ дійсності; сприяє становленню особистості в суспільних стосунках, і в цілому забезпечує дошкільну зрілість. Однак, варто пам'ятати, що інформативність і привабливість змісту навчального матеріалу самі собою не забезпечують ефективності його засвоєння й розвитку окремих сторін особистості дошкільника. Для цього необхідне стратегічне бачення віддалених та близьких цілей, ретельний добір засобів, методів і прийомів навчально-виховної роботи в структурі цілісної дидактичної системи.

Плюралізм поглядів на формальні, змістові та організаційно-методичні аспекти дошкільної освіти, що є її характерною ознакою, останнім часом став сприйматись не стільки як твердження свободи й демократії, скільки певною мірою розгубленість від потоку, точніше сказати, броунівського руху ідей, програм, підходів, теорій. Не можна не погодитись з думкою Катерини Крутій, що таке різночитання скоріше веде не до творчості педагогів, а до хаосу в теорії й практиці дошкільної освіти. Не можна дозволити, щоб кожен охочий сьогодні переписував на свій манер дошкільну дидактику, власне незнання основних дидактичних категорій видавав за інновації.

Основною формою навчання дошкільників у процесі організованої пізнавальної діяльності було й залишається заняття. Це поняття багатьма трактується по - різному. Поширеним є підхід, відповідно до якого заняття сприймається, як урок з формування нового знання, такий, як у школі. Мотивуючи свої дії тим, що дітей необхідно готувати до школи з пелюшок, щоб у школі було легше, вихователі, які обстоюють цю позицію, старанно втілюють у занятті всі ознаки шкільного уроку: дисципліну, монологізовану форму проведення («Діти, закрийте рота, послухайте уважно МЕНЕ»), мінімум нерегламентованої фізичної, емоційної активності з боку дітей. Існує підхід, що є крайньою протилежністю означеного — «заграти» заняття, перетворити його або в шоу, або в іншу розвагу, головна мета якого — виключно задоволення та споглядальність. Не станемо сперечатись, такі заняття також потрібні, проте не як постійна форма організації пізнавальної діяльності дітей.

Отже, є необхідність визначитись передусім з термінологією. Що таке сучасне заняття в сучасному дошкільному закладі? Які види й типи занять описані в літературі та реально діють у дошкільних закладах?

Динамічні, тематичні, інтегровані, комбіновані, комплексні, сюжетні, сюжетно-ігрові, літературні, художні — ось неповний перелік занять, які описуються в періодичній літературі.

Вихователям слід  враховувати , що сталої та незмінної структури у сучасного заняття немає. Структура, або побудова заняття залежатиме від багатьох факторів:

- від виду  заняття;

- від типу заняття;

- від етапу засвоєння знань дітьми;

- від поставленої мети;

- від віку дітей тощо.

 Сучасна методика рекомендує гнучко й творчо підходити до побудови будь-якого заняття.

Але педагогу слід мати на увазі, що, вибудовуючи заняття, все ж слід пам`ятати  про такі  важливі вимоги щодо його структури:

В першій, за звичай, вступній частині заняття дітей слід налаштувати,зацікавити, підготувати до подальшої роботи: проводиться організація дітей, мотивація подальшої діяльності,зацікавлення через певні сюрпризні моменти (прихід іграшки, літературного героя, приніс листа чи телеграми, поява гостя чи  запрошення до подорожі тощо)

 Аби занурити дитину в тему заняття, можна організувати вступну коротку бесіду, читаннях художнього твору, загадування загадки, показ картини тощо.

В другій, основній частині заняття, виділяють дві фази: фазу актуалізації опорних знань та фазу усвідомлення основного змісту заняття. Спочатку педагогу слід актуалізувати вже наявні знання дітей через різновиди діяльності,далі іде засвоєння нових знань через включення дітей в активну пізнавальну та практичну діяльність з використанням всього арсеналу сучасних методів та прийомів.

 Ця частина заняття може виглядати настільки різноманітно, може бути настільки несхожою від заняття до заняття, що годі й давати рекомендації щодо змісту цієї частини.

Нові знання, які були подані дітям в основній частині,слід закріпити через використання ігрових методів та прийомів, через організацію практичної діяльності дітей.

В третій, заключній частині заняття, слід проаналізувати заняття, підвести його підсумок (аналітико-рефлексивний  етап).

Педагогу слід пам`ятати про необхідність  використання ігрових прийомів (особливо в молодшому віці), про емоційну насиченість занять, про необхідність використання наочності, про діалоговий характер спілкування, про максимальну активізацію діяльності дітей, про доброзичливу атмосферу на занятті.

Кожного дня в робочий щоденник вихователі записують конспект щоденного, робочого заняття. Час від часу кожен педагог готує для відкритого показу парадний конспект. Нерідко серед таких конспектів, а також у педагогічній пресі можна побачити не конспект, а саме запис заняття. Чим відрізняються ці варіанти оформлення змісту педагогічної роботи на заняттях? Давайте розберемося.

Почнемо з того, для чого вихователеві необхідний конспект. Це — орієнтир у побудові навчального процесу. У конспекті педагог намічає основні моменти заняття, він допомагає тримати загальну логічну лінію. Водночас вихователь у процесі заняття не має можливості тривало, вільно користуватися текстом конспекту, він може лише заглянути в нього, щоб не порушити темп, ритм заняття. Отже, робочий конспект повинен бути коротким, чітким, без зайвої «води», адже це робочий документ, план самого вихователя. Водночас план-конспект повинен бути достатньо конкретним, щоб будь-хто інший (у ситуації заміни) міг відтворити задум вихователя.

Запис заняття відрізняється детальним прописуванням усіх слів, які вихователь збирається сказати дітям. Більше того, багато хто з вихователів записує також відповіді дітей, які ще не прозвучали. Запис заняття виявляється дуже об'ємним, громіздким. Але прикро не те, що зроблена зайва робота, а те, що вихователь, який підготував конспект у формі детального запису, вже не бажає від нього відступати: віртуальний образ заняття для нього дорожчий і, безперечно, симпатичніший, ніж реальні ситуації на занятті. Адже окремі з них не були передбачені, і вихователь боїться, що не зможе швидко й адекватно зреагувати на них, отже, намагається їх замовчати, проблемні моменти уникає, дітей з їх непередбаченою активністю не чує. Тобто всіма силами намагається зберегти задумане в незмінному вигляді. А значить розвивальний ефект такого навіть ретельно підготовленого заняття — мінімальний.

Іноді є необхідність представити розгорнутий, так би мовити парадний конспект заняття — відкритий перегляд роботи вихователя, творчий звіт, семінари, батьківські конференції, публікація конспекту в періодичній літературі тощо.

Зрозуміло, що підготовка самого такого заняття та й запису його конспекту вимагає більш ретельної підготовки, оскільки читачі чи слухачі повинні скласти уявлення про те, яку роботу провів вихователь, ступінь підготовленості дітей, тобто на якому етапі навчання проводиться це заняття. У структурі такого конспекту обов'язковими є такі компоненти: тема заняття, його категоріальні ознаки, програмний зміст (мета), матеріал до заняття (р/м; д/м), попередня підготовка вихователя та дітей, хід заняття. Щодо запису ходу заняття, то зазначимо, що загальним для всіх випадків є вимога щодо прийняття єдиного стилю запису (вихователь пропонує..., педагог проводить..., діти виконують. .. і т. ін.), або якось по-іншому. На відміну від плану-конспекту, у якому наголошується лише на ключових моментах заняття, у парадному конспекті звернення вихователя, пояснення, сюрпризні моменти, розповіді, пояснення, інструкції тощо — усе розписується майже дослівно. Адже в методичній роботі відкрите заняття розглядається як форма підвищення кваліфікації педагогів, тож конспект треба писати таким чином, щоб не залишалось незрозумілостей та його можна було б відтворити.

Відкритий перегляд заняття як форма методичної роботи

Серед багатьох психологічних аспектів дошкільної дидактики (проблеми навчання дитини привертають увагу не лише тео­ретиків, а й практиків. Одним із гострих і болючих питань є про­ведення відкритих переглядів занять із дітьми дошкільного віку. За­значимо, що педагогічний мовленнєвий штамп «відкрите заняття» одразу наштовхує на антонімію — якщо є «відкриті», то є і «закриті» заняття?

Визначимося, що коректним і логічним буде термін «відкритий перегляд заняття», тому що саме по собі заняття не є відкритим чи закритим. Хоча може бути «закритий перегляд заняття», коли ви­користовують дзеркало Гезелла — напівпрозоре скло, що є у пси­хологічних лабораторіях для спостереження за поведінкою дитини. Таке дзеркало дає змогу бачити дитину, а дитина при цьому не по­мічає, що за нею спостерігають. Але майбутнє дошкільної освіти не настільки оптимістичне, щоб у кожному дошкільному закладі було таке скло для педагогічних і психологічних спостережень за малю­ком чи групою дітей...

Переваги й недоліки відкритого перегляду заняття

Відкритий перегляд заняття як форма передачі перспектив­ного педагогічного досвіду має чимало переваг і недоліків. Вдале заняття захоплює присутніх майстерністю того, хто його прово­дить, спонукає до пошуків, стимулює до творчості. Водночас кож­ний педагог, якому доводилося проводити такі заняття, знає, яких це вимагає зусиль, підготовки, нервової віддачі не тільки педагога, а й дітей. Методисти інститутів післядипломної педагогічної освіти справедливо зазначають, що відкриті перегляди заняття (заняття для педагогічної практики слухачів курсів підвищення кваліфікації) нерідко нагадують добре підготовлену виставу, шоу, на яких немає неправильних відповідей дітей, і, як у калейдоскопі, один вид діяль­ності змінює другий.

Зазвичай педагоги обирають для по­казу заняття на закріплення, узагальнен­ня певних знань і вмінь дітей, адже на таких заняттях вони мають змогу уріз­номанітнити систему вправ, застосува­ти картки, провести різні форми роботи, показати себе й дітей з найліпшого боку. Таке «декоративне» заняття залишає відчуття невдоволеності, адже присутні знають складності роботи з маленькими дітьми, той важкий шлях, який веде до високих результатів.

Організація підготовки та проведення відкритих переглядів занять

Варто наголосити на деяких суттєвих моментах щодо підготовки відкритих пе­реглядів занять у дошкільному навчально­му закладі.

По-перше, до відкритих переглядів за­нять, свят чи інших форм роботи з дітьми слід передусім ставитися як до школи пе­дагогічної майстерності. Тож педагогові, який відвідує такі заходи, корисніше бачи­ти процес, а не готові результати.

По-друге, планувати певну кількість відкритих переглядів робо­ти з дітьми на рік слід з огляду на:

{C}·        методичну проблему (або тему), над якою працює дошкіль­ний заклад;

{C}·        кількісні та якісні результати роботи за минулий рік;

{C}·        психофізіологічні й індивідуальні особливості педагогів;

{C}·        ініціативу педагогів щодо проведення відкритих переглядів
занять тощо.

Організація проведення відкритого перегляду заняття прохо­дить у два основних етапи:

{C}·        підготовка заняття;

{C}·        організація спостереження, аналізування і оцінювання за­няття.

Орієнтовний план  підготовки  відкритого  перегляду  заняття

Готуючи відкритий перегляд заняття, насамперед слід:

{C}·        чітко визначити мету відвідування заняття колегами;

{C}·        з'ясувати реальні можливості дітей групи на час перегляду
заняття;

{C}·        визначити мету заняття;

{C}·        підготувати сценарій чи педагогічний дизайн заняття.

Перед проведенням відкритого заняття слід проінформувати присутніх колег про:

{C}·        задум заняття, представленого для перегляду;

{C}·        реальні пізнавальні та мовленнєві можливості дітей вікової групи, зокрема, якщо група логопедична;

{C}·        психологічні особливості дітей вікової групи, у якій прово­дять відкритий перегляд;

{C}·        тип і вид заняття, умотивовано обгрунтувавши кількість присутніх на ньому дітей. При цьому не варто давати ґрун­товні пояснення доцільності саме такого вибору;

{C}·        посібники, які було використано у процесі підготовки до за­няття тощо.

Також для присутніх на відкритому перегляді заняття слід уточ­нити, на якому етапі навчальної діяльності перебувають діти цієї ві­кової групи:

{C}·        ознайомлення з новим матеріалом;

{C}·        первинне закріплення знань, умінь і навичок;

{C}·        узагальнення знань, умінь і навичок;

{C}·        застосування навичок у практичній діяльності.

Необхідно також запропонувати присутнім запис теми, мети за­няття, обладнання, схематичного плану заняття, а ліпше — сценарію. Щоб забезпечити ефективність цього методичного заходу, вихователю-методисту варто запропонувати присутнім заздалегідь підготов­лену картку-схему заняття, у якій мають бути зазначені деякі дані,
що сприятимуть ліпшому розумінню колегами сутності завдань за­няття і прийомів їх розв'язання та полегшать процес фіксування під час спостереження прийомів роботи з дітьми, особливостей їхньої поведінки тощо.

Організація спостереження, аналізування й оцінювання заняття

Організатору відкритого перегляду заняття слід пам'ятати, що присутність у груповій кімнаті на занятті незнайомого дорослого (або знайомого, який рідко буває у групі), тим більше з інспекційною ме­тою, настільки змінює всю ситуацію (атмосферу, поведінку дітей і пе­дагога) , що зроблені висновки неабияк можуть торкатися не оцінюва­них показників, а психологічної готовності як дітей, так і педагога до демонстрації своїх досягнень. Тож «ефект присутності» може зміщу­вати результати як у позитивний, так і в негативний бік.

Принципи спостереження й аналізування

Фіксуючи психологічний клімат у групі дітей, доброзичли­вість, усміхненість педагога, не забувайте про власний вираз обличчя і мету свого візиту на заняття.

Вивчення рекомендацій науковців і практиків щодо аналізуван­ня й оцінювання ефективності заняття з дітьми доводить, що авто­ри обминають питання принципів спостереження й аналізування, тобто правил поведінки суб'єкта управління, а саме: вихователя-методиста або завідувача дошкільного навчального закладу. А що вже казати про присутніх на занятті колег з інших дошкільних закладів, кількість яких іноді перевищує кількість дітей у 3 — 4 рази!

Тому передусім під час спостереження слід дотримуватися та­ких основних принципів:

{C}·        невтручання;

{C}·        коректності;

{C}·        раціонального розподілу часу;

{C}·        урахування всіх чинників;

{C}·        урахування індивідуальних осо­бливостей професіоналізму ви­хователя.

Принцип невтручання (нейтра­літету) особи, яка присутня на за­нятті як гість або як той, хто переві­ряє чи вивчає роботу вихователя. Без сумніву, кожне заняття вихователя з дітьми — це творчість. Будь-хто із присутніх сторонніх дорослих на       за­нятті — це чужорідне тіло в комплек­сі, яким за своєю сутністю є заняття з дітьми. Ось чому наголошуємо на тому, що присутні на занятті дорос­лі (завідувач дошкільного навчаль­ного закладу, вихователь-методист, студенти, слухачі курсів підвищення кваліфікації та ін.) не повинні заважати дітям бачити і слухати ви­хователя.

Принцип коректності звертання дорослих, присутніх на за­нятті, до вихователя і дітей. Сторонні дорослі мають бути коректни­ми і ввічливими, дотримуватися правил мовленнєвого етикету і бути взірцем передусім для дітей. Якщо йдеться про відкритий перегляд заняття, на якому будуть присутні вихователі з інших дошкільних на­вчальних закладів, то дітей варто привести до групи пізніше, після того, як гості займуть свої місця. Саме тоді дітям доречно привітатися із присутніми. За таких обставин це не буде штучною процедурою, коли діти вітаються вдруге: перший раз, коли дорослі тьоті проходи­ли повз маленьких дітей, які сидять на незручних лавах у роздягальні і повторюють співучо-штучно «Здра-а-а-астуйте!», — по декілька ра­зів. Не слід також пропонувати дітям підійти до гостей ближче і роз­дивитись їх (це ж не зоопарк!), познайомитися тощо. Для того щоб почати заняття, достатньо привітатися, а якщо у гостей виникає таке бажання і є час, можна запропонувати їм познайомитися з дітьми ближче і поспілкуватися після заняття. Не слід забувати й попроща­тися з тими, хто завітав на гостини.

Принцип раціонального розподілу часу під час проведення за­няття. Час проведення заняття з дітьми чітко регламентований.

Замовчування ситуації, коли заняття затягується, призводить до згубних наслідків — повторення помилок з мовчазної згоди керівника. Якщо ніхто не звернув уваги на те, що ліміт часу, відведеного на заняття, значно перевищено, то це може повто­ритись і наступного разу. Виникає замкнуте коло, адже коли педагог приходить до іншого дошкільного закладу і бачить ту ж саму ситуацію, то виправдовує її тим, що «хочеться ж усе показати...».

Відкритий перегляд, звичайно, передбачає попередню підготов­ку, зокрема проведення аналогічного заняття на іншу тему або того самого з дітьми, які не братимуть участі у показовому занятті. Це дає змогу педагогу розподілити час, ліпше дібрати наочність, дидактичні матеріали тощо. Коли таку підготовку проведено, у педагога зазвичай не виникає проблем з розподілом часу. Перевищення часової норми заняття найчастіше відбуваєть­ся через бажання вихователя чи вихователя-методиста показати все, чого діти навчилися протягом року. І що ближче заняття до сезону «весна — літо», то час­тіше час заняття затягується. На запитан­ня, що робити, якщо не встигли викона­ти все, що спланували, відповідь може бути короткою і однозначною — завер­шувати заняття, запропонувавши дітям розв'язати певні завдання самостійно або вдома з батьками. Раціональний розподіл часу на занятті залежить від багатьох чинників, як об'єктивних, так і суб'єктивних, зокрема: початок тиж­ня, друга половина дня, самопочуття вихователя і втома дітей тощо. Тому під час підготовки заняття завжди треба залишати резерв часу. Ліпше завершити заняття на 3 — 5 хвилин раніше, ніж утратити інте­рес і працездатність дітей.

Принцип урахування всіх чинників під час спостереження за­няття. На занятті, що спостерігають, немає і не може бути другоряд­них деталей. Застосування керівниками дошкільного закладу і вихователями-методистами численних схем і карт контролю, які, на жаль, не завжди мають єдину принципову основу і критерії оціню­вання ефективності переглянутого, не дає повного й системного об­сягу інформаційного матеріалу. Використання стандартних карт контролю іноді заважає присутнім побачити все заняття в системі. Тому основним критерієм застосування карт (схем) аналізу є мета відвідування заняття. Правильно визначена мета відвідування до­помагає побачити необхідний аспект, а потім ґрунтовно його про­аналізувати. Цей принцип ліпше за все реалізується, якщо є відеозапис заняття.

Водночас схема розгорнутого аналізу переглянутого заняття  дає змогу побачити весь спектр як розв'язаних, так і, можливо, не розв'язаних педагогом завдань заняття. Скориставшись схемою розгорнутого аналізу заняття, керівникові, вихователю-методисту дошкільного закладу або педагогам, присутнім на за­нятті, досить легко зробити висновки щодо переглянутого. У графі «Зауваження, пропозиції, висновки» слід зазначити відповідний рі­вень за кожним параметром аналізу. Умовними позначками можуть бути літери:

{C}-         критичний рівень — К;

{C}-         середній рівень — С;

{C}-         припустимий рівень — П;

{C}-         оптимальний, або високий рівень — О.

Після заповнення таблиці необхідно перенести отримані дані до таблиці «Графічний аналіз переглянутого заняття»у вигляді точок чи інших позначок і побудувати графік, поєднавши їх.

Графік наочно відображає рівень проведення заняття та можливості перспективного планування методичної роботи з вихователем, який проводив заняття.

Принцип урахування індивідуальних особливостей професі­оналізму вихователя. У процесі спостереження заняття слід залеж­но від мети відвідування занотовувати методичні коментарі, у яких відображувати деякі суттєві для майбутнього аналізування моменти, зокрема:

{C}-         тип спілкування вихователя з дітьми та його результатив­ність;

{C}-         характеристику запитань педагога і відповідей дітей;

{C}-         уміння педагога доцільно використовувати ті чи ті методи і прийоми роботи;

{C}-         доцільність вибору типу та виду заняття.

Аналізування заняття

  Аналізування заняття після відкритого перегляду необов'язко­ве. Але якщо його передбачено планом методичної роботи, то спо­чатку слово надають педагогу — авторові заняття. Він нагадує мето­дичну мету заняття, коротко аналізує роботу над її досягненням1. На відміну від аналізування занять, які відвідують із метою контролю ді­яльності педагога, під час обговорення заняття після відкритого пе­регляду доцільно ініціювати активне аналізування, обмін думками, дискусії, консультування гостей тощо.

Урахування всіх аспектів підготовки до відкритого перегляду за­няття допоможе вихователеві під час розробки його дизайну та сцена­рію і сприятиме ефективному проведенню цього методичного заходу.

Орієнтовні питання короткого самоаналізу заняття

{C}1.     Яке місце займає проведене заняття у структурі програми, за якою працює  вихо­ватель?

{C}2.     Як воно пов'язано з попереднім (-ми), на що спирається (актуальні знання, вміння і навички дітей).

{C}3.     Як це заняття «працює» на наступні заняття?

{C}4.     Проведене заняття є базовим для наступного чи підсумковим?

{C}5.     Чи правильно визначено мету заняття? Як узгоджуються між собою цілі щодо  роз­витку, навчання та виховання дітей?

{C}6.     Чи було враховано вікові особливості дітей групи під час проведення заняття? Охарактеризувати реальні інтелектуальні можливості і здібності дітей.

{C}7.     Який кри­терій був головним під час визначення типу та виду заняття?

{C}8.     Які завдання було розв'язано на занятті?

{C}9.     Чи було забезпечено їх комплексність, взаємозв'язок?

{C}10.                       Які завдання були головними, стрижневими?

{C}11.                       Чи була раціональною обрана структура заняття?

{C}12.                       Визначити оптимальність обра­ної форми організації дітей.

{C}13.                       Обґрунтувати вибір використаних методів і прийомів навчання.

{C}14.                       Оптимальність визначення часового співвідношення частин заняття. Яким чином забезпечувалася працездатність дітей на занятті?

{C}15.                       Коли наступила втома (або пере­втома) дітей? Які заходи було використано, щоб запобігти втомі дітей на занятті?

{C}16.                       Охарактеризувати правильність власного мовлення та мовлення дітей. Ставлення вихователя до мовленнєвих помилок дітей. Які прийоми виправлення помилок було використано підчас заняття?

{C}17.                       Чи вдалося правильно визначити завдання, місце, форми і прийоми контролю за навчальною діяльністю дітей? Як було організовано навчання дітей оцінно - контрольних дій під час заняття (самоконтроль і самооцінка) ?

{C}18.                       Чи вдалося реалізувати всі поставлені завдання? Якщо ні, то чому? Коли вихова­тель планує здійснити нереалізовані плани? Яка допомога необхідна вихователю в роботі із цією віковою групою з боку адміністрації?

Орієнтовний порядок аналізування заняття під час відкритого перегляду

Вступне слово завідувача/вихователя - методиста. Завідувач/вихователь-методист коротко характеризує педагога, який проводив заняття (освіта, як довго працює у групі, основні професійні досягнення, над якою темою працює поглиблено тощо). Нагадує мету заняття. Надає слово вихователю, заняття якого аналізують.

Короткий аналіз вихователем свого заняття. Вихователь, аналізуючи     проведе­не заняття, з'ясовує такі питання:

Чи виконано заплановане?

Який новий елемент уведений у процес розвитку, навчання і виховання?

Чи доцільними були методи роботи з дітьми, використані на занятті?

Чи досягнуто мети заняття? Якщо ні, то чому?

Бажано використати схему самоаналізу.

Виступ присутніх на занятті. Відповідно до своїх записів і вражень присутні ставлять запитання вихователю, з'ясовують, що було незрозуміло на занятті. Під час аналізування заняття особливу увагу звертають на мету і наявність цільових завдань, на вміння ставити їх перед дошкільниками на відповідних етапах заняття, конкре­тизувати найсуттєвіше у змісті пропонованого матеріалу. Присутні роблять висно­вок про повне чи часткове досягнення мети заняття. Якщо якесь цільове завдання або не ставилося перед дошкільниками, або не передбачалося педагогом, або ж на­мічалося, але за браком часу не розв'язувалося, встановлюють причини часткового досягнення мети і коригують її формулювання. Характеризують позитивне і нега­тивне у занятті. Рекомендують іншим педагогам, що можна запозичити з цього за­няття для роботи. Висловлюють зауваження і пропозиції.

Узагальнення і висновок з аналізу відвіданого заняття (здійснює особа, яка керує аналізом). Завідувач/вихователь-методист розв'язує спірні питання, якщо вони мали місце в ході аналізування. Узагальнює вислови присутніх на занятті. Поглибле­но аналізує заняття. Особливу увагу надає новому елементу, введеному на занятті. Аналізує якість складання перспективно-календарного плану. Підбиває підсумки. Ви­словлює пропозиції вихователю і рекомендує літературу для опрацювання з метою поліпшення якості освітнього процесу.

Прикінцеве слово вихователя, який проводив заняття. Вихователь висловлює думки із приводу виступів тих, хто аналізував заняття, зазначає, згоден чи ні з висно­вками і пропозиціями.

Аналізування заняття під час відкритого перегляду: крок за кроком

Існує два види аналізу заняття під час його відкритого перегляду.

Перший — це самоаналіз заняття вихователем.

Другий вид — це аналіз переглянутого заняття присутніми.

Якщо це відкритий пе­регляд, на якому були присутні вихователі інших груп або з інших дошкільних закладів, то треба виходити з мети цього перегляду. Для кожної мети є свій алгоритм перегляду. Іноді необхідно задіяти де­кілька алгоритмів, коли вихователі аналізують лише той аспект, який вони докладно спостерігали. На мою думку, логічно, коли під час аналізу присутній вихователь, який може відповісти на запитання присутніх щодо переглянутого, пояснити особливості дітей саме цієї вікової групи тощо.

Обмін думками під час аналізування переглянутого заняття або заходу є чудовою нагодою підвищення професійної майстерності не лише того, хто його проводив, але й тих, хто спостерігав. При цьому дуже важливо насамкінець узагальнити думки присутніх і глибоко про­аналізувати дії педагога, що проводив заняття. Для цього пропоную орієн­товний алгоритм аналізування заняття під час відкритого перегляду.

Крок 1. Оцінюємо готовність дітей до заняття

Насамперед слід звернути увагу на те, як педагог пояснив дітям при­сутність сторонніх на занятті, а відтак — на мотивацію подальшої роботи.

Крок 2. Аналізуємо відповідність фактичного змісту заняття визначеній меті

Необхідно проаналізувати відповідність фактичного змісту за­няття (обсяг запропонованого дітям матеріалу, його характер, до­цільність ігор і вправ тощо) визначеній меті.

Крок 3. Визначаємо ефективність організації дітей на занятті

З огляду на мету заняття слід визначити ефективність організа­ції дітей на ньому, зокрема:

{C}-         доцільність вибору методів і прийомів навчання з точки зору їхньої придатності для реалізації мети заняття;

{C}-         результативність засобів стимулювання пізнавальної актив­ності дітей;

{C}-         оптимальність темпу мовлення вихователя і темпу роботи дітей;

{C}-         доцільність засобів привертання і концентрації уваги дітей;

{C}-         використання прийомів запобігання втомі;

{C}-         рівень сформованості організаційних умінь і навичок тощо.

Крок 4. Аналізуємо доцільність запропонованого ходу роботи на занятті

Дуже важливо проаналізувати запропонований хід (послідов­ність) роботи на занятті, зокрема доцільність:

{C}-         розподілу часу на різні види діяльності;

{C}-         зміни різних видів діяльності як за змістом, так і за фор­мою сприймання.

Крок 5. Оцінюємо структуру заняття та подаємо якісну характеристику його окремих елементів

Необхідно проаналізувати відповідність обраної структури за­няття його меті, а також умотивованість, обгрунтованість і послідов­ність кожного етапу заняття, логічний зв'язок між ними тощо. Слід також оцінити мотивований мікроклімат заняття.

Крок 6. Визначаємо стиль спілкування вихователя, що переважає упродовж заняття

Одним з визначальних чинни­ків успішності заняття є стиль спіл­кування педагога з дітьми. Тож дуже важливо визначити:

{C}-         стиль спілкування вихова­теля з дітьми, що перева­жав упродовж заняття;

{C}-         загальну емоційну атмос­феру спілкування;

{C}-         правильність і норматив­ність мовлення вихова­теля;

{C}-         прийоми стимулювання ді­тей до взаємодії.

Крок 7. Аналізуємо застосовані прийоми формування оцінно-контрольних дій

Систематичне навчання дітей дошкільного віку оцінно-контро­льних дій дає змогу педагогу розвинути у них правильне мовлення, сформувати передумови навчальної діяльності у школі. Тому так важливо проаналізувати:

{C}-         чи стимулює педагог дітей до контролю і оцінювання мов­леннєвої діяльності як своєї, так і ровесників;

{C}-         чи створює ситуації взаємоконтролю тощо.

Крок 8. Здійснюємо загальне оцінювання заняття

Насамкінець необхідно узагальнити попередні висновки та здійснити загальне оцінювання заняття.

Шлях до високої майстерності педагогів — тривалий і навіть тернистий. Успіх залежить від багатьох чинників. Насамперед — від їхньої ґрунтовної психолого-педагогічної підготовки. Та не менш важливим є набуття практичного професійного досвіду, збагаченню якого сприяють, зокрема, й відкриті перегляди занять. А допомога вихователя-методиста в оволодінні технікою і технологією відвіду­вання й аналізування занять своїх колег є запорукою удосконалення педагогами власної майстерності та здатності до самоаналізу.