семінар-практикум "Педагог - професія чи покликання!"

Семінар-практикум для молодих педагогів:

«Педагог – професія чи покликання?»

Мета: Формування позиції педагога, усвідомлення своєї ролі в формуванні особистості дитини, важливості роботи з батьками, родиною. Формування навичок ефективної взаємодії в педагогічному колективі, підвищення самооцінки молодого фахівця.

Хід семінару

Привітання

     Здрастуйте, колеги, вихователі, друзі,

     Нашу зустріч з вами вестиму я.

     З гарним настроєм хто прийшов – махніть,

     Хто чує мене – головою кивніть,

     Хто бачить мене – прошу оком моргнути,

     Хто любить дітей – ті підводяться трохи,

     Хто найвеселіший – ви всім усміхніться,

     Хто ввічливий – сусідові злегка вклоніться.

     Перш ніж оголосити тему нашого семінару я розповім вам казку.

Казка «Про молодого вихователя» 

    В одному педагогічному вузі навчалася дівчинка. Вона була дуже старанною та допитливою. Читала багато наукової та методичної літератури. Була на «ти» з інноваційними технологіями. Це був ас академічної педагогіки та психології.

     А ж ось прийшов час влаштовуватися на роботу. Дівчинка крутнулася вліво, повернулася направо, знайшла добру фею – і ось вона вихователька, яка поспішає на роботу (Смайлик в рожевих окулярах).

      Вона переступила поріг ДНЗ, і потрапила в тенети Анастасії – господарочки та Марії – навчалочка, які їй щось говорили про інструкції, про якийсь старт, який має бути чи то впевненим чи то веселим. Марія – навчалочка чомусь весь час повторювала «Я у Світі», «Я у Світі».  Потім її підхопив верескливий гурт дітей. Вона звичайно ж намагалася вияснити чому вони галасують, але її голос потонув у загальному лементі та шумі. Цілісінький день вона збирала поломані іграшки, пошматовані книжки, приймала бійцівську стійку, щоб розтягнути по кутках дітей, які весь час не могли щось поділити.

     Та ось наступив вечір. Розімлівші після сну діти стали спокійнішими. Цілих іграшок не залишилося, а розломувати старі їм не хотілося. Вони з цікавістю поглядали на вхідні двері.

    І ось вони відчинилися. На порозі почали з»являтися поважні матрони, які чомусь називали себе у множині: «Де наші носовички?», «Чомусь я не бачу наших шкарпеток», «Чому ми такі замурзані?», «Що ми сьогодні їли?» Матрона, яка не могла знайти светерок, почала кричати, що піде до Анастасії – господарочки…

    Словом, дівчинка вийшла на вулицю ось такою (Нажаханий смайлик).

    Ідучи додому вона думала про те, як: - досягти професійного визнання;

  навчитися керувати дитячим колективом; - бути авторитетом для батьків; -  як перетворити професію на покликання?

     І вона придумала, але до цього ми повернемося пізніше.

Обговорення:

-        Чи здається вам ситуація знайомою?

-        Що саме вам здається знайомим? 

-        Ваші перші враження про свій робочий день?

Міні-лекція

      Навчання в педагогічних вузах націлене на передачу студентам знань з окремих методик та умінь з їх викладання. Дається курс вікової та педагогічної психології, але він побудований занадто академічно. Не вивчаються питання практичної психології.

    Приходячи на роботу, молоді педагоги стикаються з багатьма новими проблемами, до рішення яких вони не готові. Вони повинні навчитися спілкуватися з дітьми і тримати в групі дисципліну, грамотно взаємодіяти з колегами та адміністрацією. Їм потрібно навчитися переносити психічні навантаження, пов’язані з навчально-виховною роботою, завжди бути «в формі», уміти швидко відновлювати працездатність. Вони повинні уміти триматися в конфліктних ситуаціях, уміти стримуватися, розбирати і залагоджувати протиріччя. Вони мають, на кінець, любити своїх вихованців, не дозволяти собі зриватися, дратуватися та гніватися.

    На мій погляд, можна виділити три ситуації, коли молоді педагоги найчастіше потребують допомоги. По-перше, це вміння контролювати особистий психічний стан. Тобто це вміння сконцентруватися, переключитися, знати релаксаційні прийоми для зняття напруги і т. д. По-друге, це ситуації, в яких педагог взаємодіє з іншими людьми (дітьми, батьками, колегами, адміністрацією). При цьому друга ситуація ніби накладається на першу: спілкуючись з іншими людьми вихователь повинен вміти керувати собою. По-третє, для педагогічної діяльності характерні ситуації, в яких педагог управляє не лише собою, а й іншими людьми, коли він не тільки передає певні знання – для цього достатньо володіти методикою, а розвиває мислення, формує особистість дитини.

    Звичайно вміння вести себе в цих ситуаціях прийде з досвідом, але елементарні, дієві вправи я можу запропонувати вам тепер.

Вправа «Прес»

    Нейтралізує, притлумлює негативні емоції гніву, роздратування, підвищеної тривожності, агресії.

    Вправу краще виконувати зразу як відчули роздратування, психологічну напругу. Якщо з тих чи інших причин цей момент втрачений, то розбуджена «емоційна стихія» не дає можливості контролювати себе, в результаті ми зриваємося на дітях, колегах.

     Суть вправи полягає в тому, що педагог уявляє в середині себе, на рівні грудей, сильний прес, який рухається зверху вниз і подавляє негативні емоції і зв’язані з ними негативні емоції. Виконуючи вправу важливо досягти відчуття фізичної тяжкості внутрішнього преса, який подавляє і виштовхує вниз негативні емоції.

Вправа «Книга»

      Будь-яка психічна напруга характеризується звуженістю свідомості і надмірною концентрацією людини на своїх переживаннях.

    Значиме послаблення внутрішньої напруги можна досягти в тому випадку, якщо людина зуміла використати дію децентрації: тобто «зняв» центр ситуації з себе і переніс на інший предмет. Децентрація дозволяє перенести, «викинути» негативний стан в зовнішнє середовище і тим самим позбавитися його.

    Існує декілька форм децентрації. Ролева децентрація пов’язана з перевтіленням людини, тобто людина намагається подивитися на себе «з сторони», проаналізувати ситуацію очима зовнішнього спостерігача, застосувати «психологічне дзеркало».

     Вправа виконується наодинці. Уявіть себе книгою, яка лежить на столі. Відобразіть в свідомості її внутрішнє «самопочуття» - її спокій, положення на столі, зверніть увагу на її обкладинку, яка захищає її від зовнішнього світу. Крім того важливо побачити очима книги предмети, які її оточують: столи, іграшки, олівці, меблі і т. д. Вправу виконуйте 3 – 4 хв.  Ви відчуєте як зникає напруга, гнів, роздратування.

Вправа «Марія Іванівна»

    Уявіть собі, що у вас відбулася неприємна розмова, наприклад, з методистом. Закінчився робочий день і по дорозі додому ви ще раз пригадуєте цю розмову і вас знову захлиснула образа. Це шкідливо для вашої психіки: на фоні психологічної втоми після робочого дня розвивається психічна напруга. Ви хочете позбавитися неприємних спогадів, але це вам не вдається.

     Зробіть навпаки. Замість того щоб насильно викреслити Марію Іванівну із пам’яті спробуйте зіграти її роль. Зобразіть її ходу, пригадайте типові рухи, програйте її роздуми, поговоріть з «нею» про її сім’ю. Через декілька хвилин такої гри ви відчуєте полегшення, спаде напруга.

    Завдання для кожної команди: обіграти когось із адміністрації, а потім продемонструвати останнім учасникам.

Вправа «Голова»

    Професія педагога відноситься не тільки до розряду стресових, а ще й це професію керівної праці. Педагог вимушений на протязі дня безперервно впливати на дітей: в чомусь їх стримувати, в чомусь заохочувати, в чомусь оцінювати, керувати, стримувати волю і активність. Така інтенсивна діяльність може спричинити так званий «стрес керівництва» і як наслідок головна біль, фізична втома.

    Ця вправа допоможе вам зняти такі соматичні прояви.

    Станьте прямо, розпряміть плечі, відкиньте голову назад. Постарайтеся відчути в якій частині голови зосереджена важкість. Уявіть, що там у вас важкий головний убір, він давить вам причиняючи біль. Подумки зніміть його рукою і виразно, емоційно скиньте його на землю. Потрясіть головою, розправте волосся на голові, а потім скиньте руки донизу, ніби позбавляючись від головного болю.

Вправа «Спогади»

    У професії педагога найчастіше зустрічається ще один значний недолік – його дорослість. Вихователь підходить до дитини з чужого, незрозумілого їй «світу дорослих», де на кожному кроці – правила, вимоги, контроль. Цей світ дитині не зрозумілий і тому викликає збентеження або агресію, бунт. Частіше пригадуйте своє дитинство, своє враження, свої переживання. Психологічно ви наблизитеся до своїх вихованців, при цьому не втратите свій авторитет та роль ведучого. Під час гри намагайтеся грати роль дитини, триматися з ним на рівних, разом обсудіть правила. Це дасть можливість дитині відчути себе партнером, лідером нарівні з вами.

Форми взаємодії

       У вас на столах лежать схеми пасивної, активної та інтерактивної взаємодії. Вам потрібно обговорити їх в команді і визначити позитивні та негативні фактори такого спілкування.

    Висновок: педагог має вміти використовувати всі форми взаємодії.

Вправи «Розподіл та переключення уваги»

     Спостерігаючи за роботою вихователя, можна помітити, як він бігає від одного гурту дітей до іншого, часто не розуміючи і не помічаючи причини виникнення сварки. Тому дуже важливо навчитися розподіляти свою увагу. Бачити, так би мовити «потилицею». Для тренування цього виду уваги можна виконувати таку вправу: ввімкніть телевізор і розкрийте незнайому книжку. Спробуйте одночасно читати книжку і «краєм ока» дивитися телевізор. Прослідіть за собою, через який час ви стомилися. Якщо через 4 – 5 хв., то розподіл уваги у вас розвинений слабо. Потім спробуйте пригадати і записати на папері про що ви читали і що бачили по телевізорі. Якщо будете регулярно виконувати цю вправу, через місяць  ваш розподіл уваги покращиться.

    Вихователь ще має вміти швидко переключатися з одного виду діяльності на іншу. Щоб добре справлятися з цим завданням потрібно тренувати переключення уваги: займіться арифметичними діями протягом 3 – 4 хв., а потім без переходу починайте читати газетний текст. Зупиніться. Перевірте свої приклади, а також детально пригадайте текст.

Проблемні ситуації

      Спілкуючись з дітьми, дуже часто виникають ситуації, які потрібно швидко, а головне компромісно вирішувати. Від цього залежатиме ваш авторитет серед дітей. Давайте зараз такі ситуації розглянемо і кожна команда їх прокоментує (ситуації в додатках).

Вправа «Настрій»

    Однією з напружених форм роботи – є робота з батьками. Спілкуючись з батьками, вихователь має чітко, аргументовано викладати свою думку. При цьому враховувати вік, освіту, виховання батьків. Це так звані «бар’єри спілкування». Але і це, в окремих випадках, не позбавить неприємного спілкування.

    Уявіть ситуацію: декілька хвилин назад у вас відбулася не приємна розмова з мамою вихованця. В бесіді з нею ви говорили про виховання в сім»ї, про те що вседозволеність, яка культивується у сім»ї ні до чого доброго не приведе і т.д. Після всіх цих розмов, мама заявляє, що виховувати дитину мають в дошкільному закладі, а в неї на це немає часу. Ваші установки на спокійну і конструктивну бесіду зруйновані.

    Як зняти неприємне враження та відновити рівновагу? Візьміть кольорові олівці і чистий аркуш паперу. Розслаблено, лівою рукою намалюйте абстрактний сюжет – лінії, кольорові плями, фігури. Уявіть, що своє роздратування, свій сум ви переносите на папір. Важливо при цьому повністю зануритися в свої переживання, вибрати колір і провести лінії так, як вам хочеться, в повній відповідності до настрою. Малювати потрібно 3 – 4хв. Потім переверніть папір і на чистій стороні паперу напишіть 5 – 7 слів, які відображають ваш настрій. Довго не думайте; необхідно щоб слова виникли спонтанно, без спеціального контролю з вашого боку.

    Після цього ще раз погляньте на свій малюнок, ніби знову переживаючи свій стан, перечитайте слова, а потім із задоволенням, емоційно розірвіть листок.

Портрет сучасного вихователя

(коллаж)

       А тепер давайте намалюємо портрет сучасного вихователя. Яким він має бути? Якими якостями володіти? Що знати і вміти?

Заключна бесіда

    Ось і наша дівчинка завдяки власному пошуку, використовуючи поради та консультації, спираючись на досвід старших колег, знайомлячись з новітніми технологіями перетворила тяжку, відповідальну професію на своє покликання.

    Перед тим, як ми розійдемося, мені хотілося б прочитати вам притчу про метелика, яка в однаковій мірі відображає, як виховання дітей, так і ваше професійне зростання.

Враження від семінару

     На окремих аркушах напишіть свої враження.

     Що сподобалося? Що ні? Чого ви бажаєте людині, яка підготувала семінар?

Додатки

 Ситуація 1

      Сергійко й Оксанка тримаються за велосипед, кожен тягне його до себе. Ще мить – і вибухне сварка. Назріває момент втручання дорослого. Як вчинити по справедливості.

Ситуація 2

    Чотирирічний Миколка обережно береться за вуздечку, ласкаво гладить коня і везе його по килимі. Але…

    - Діти, час сідати за стіл. Йдемо мити руки.

     У Миколки ледве сльози не бризнули з очей: не встиг погратися! Вже кілька разів вихователь нагадав усім, що час складати іграшки, а Миколка ніяк не може відійти від красеня, що так сподобався.

 Ситуація 3

     Маленька Оксанка вередує:

     - Не буду пити з цієї чашки! Хочу з тієї (показує на чашку з незвичайним малюнком). Вихователь умовляє дівчинку, розхвалює малюнок на чашці, яка стоїть перед нею. Але бажаного результату немає.

Уроки метелика

     Одного разу у коконі з’явилася маленька щілина. Людина, яка випадково проходила повз, досить довгий час стояла і спостерігала, як через маленьку щілину намагається вилізти метелик. Пройшло багато часу, метелик начебто покинув свої зусилля, а щілина залишилася усе такою ж маленькою. Здавалося метелик зробив усе що міг, і що сил у нього більше не лишилося.

    Тоді людина вирішила допомогти метелику, і взявши ніж розрізала кокон. Метелик у той же час вийшов з нього, але його тільце було слабке та немічне, а крила були прозорими й ледь рухалися.

    Людина продовжувала спостерігати, очікуючи, що ось-ось крила метелика розправляться, і він полетить. Але цього не сталося!

    Решту життя метелик волочив по землі своє слабке тільце, свої не розправлені крила. Він так і не зміг літати.

    А все через те, що людина, бажаючи йому допомогти, не розуміла того, що зусилля, які необхідно докласти, щоб вийти через вузьку щілину кокона, необхідні метеликові, щоб рідина з тіла перейшла в крила й щоб він зміг літати. Життя змушувало метелика із зусиллям залишити оболонку, щоб надалі він міг рости і розвиватися.

    Іноді саме зусилля необхідне нам у житті. Якби нам було дозволено жити, не зустрічаючись із труднощами, ми були б обділені.

-       Я просив сил… А життя дало мені труднощі, щоб зробити мене сильним.

-       Я просив мудрості… А життя дало мені проблеми для вирішення.

-       Я просив багатства… А життя дало мені мозок і мускули, щоб я міг працювати.

-       Я просив можливість літати… А життя дало мені перешкоди, щоб я їх переборював.

-       Я просив любові… А життя дало мені людей, яким я міг допомогти.

-       Я просив благ… А життя дало мені можливості.

-       Я не отримав нічого з того, що просив. Але я одержав усе, що мені було потрібно.